Засновницею методу є Дора Кальфф. Вона здобула аналітичну освіту, була ученицею К.Г. Юнга, вивчала східну філософію. За рекомендацією Юнга Дора Кальфф пройшла навчання в англійської дитячої психотерапевтки Маргарет Ловенфельд і певний час працювала в Лондоні під її керівництвом. Усе це дало їй можливість видозмінити «Техніку побудови світу» Маргарет Ловенфельд, поєднавши її з теорією К.Г. Юнга.

«Техніка побудови світу» — це метод психотерапії для дітей, який використовує мініатюрні фігурки та ящик із піском для створення «свого світу». Також відомий схожий метод Шарлотти Бюлер — «Тест світу», який використовувався у Швейцарії з метою психіатричної діагностики. Ці та інші методи застосовуються і нині, однак вони відрізняються від пісочної терапії Дори Кальфф як за формою, цілями, так і за теоретичною моделлю.

Як я вже зазначала, для розробки теоретичної бази методу Sandplay були використані положення теорії Юнга.

Юнг вважав, що основою психологічного здоров’я є крихка рівновага між вимогами зовнішнього світу та потребами внутрішнього світу. На його думку, експресивні форми мистецтва є важливим шляхом до внутрішнього світу почуттів і образів. Юнг почав розглядати несвідому психіку не лише як сховище витіснених емоцій, а й як джерело здоров’я та трансформації. У станах стресу індивід звертається до внутрішньої сфери несвідомого в пошуках сновидінь і образів, що містять у собі потенційні можливості або зерна зцілення.

Юнг не застосовував редуктивний метод аналізу. Його підхід можна назвати синтетичним, телеологічним. Його цікавило, куди веде людину її внутрішнє життя. На основі цього підходу психотерапевт не стільки аналізує образи пацієнта, скільки спонукає його «створювати» образи та відстежувати їхній розвиток. При цьому Его ніби відходить убік, щоб дозволити несвідомим рухам і образам панувати над свідомою психікою.

Юнг вважав, що встановлення терапевтичного альянсу й рапорту активізує цілющий потенціал, закладений у людській психіці. Він розглядав цей потенціал як складову «архетипу Самості», який веде людину до індивідуації або реалізації її потенціалу. При активізації за допомогою терапевтичного альянсу архетип приводить пацієнта туди, куди йому необхідно було прийти. Наприклад, у процесі застосування ігрової терапії діти нерідко спонтанно розгортають фантазійні сюжети, які безпосередньо пов’язані з їхніми психологічними проблемами.

Пісочна терапія створює умови, які активізують у сфері несвідомої психіки прагнення до зцілення. Формуються фантазії та образи, які при символізації або конкретизації, тобто при вираженні в матеріальній формі, забезпечують психологічний розвиток. Пісочниця слугує «безпечним місцем» для розміщення проєкцій, тоді як символи й образи набувають форми «вмістилищ» різних емоцій, забезпечуючи тим самим можливість вираження почуттів. За такого безпечного вираження у сфері несвідомого формується динамічний стан і виникають нові образи (почуття), а отже — з’являється можливість трансформації.

Спираючись на роботи Нойманна, Дора Кальфф розглядає розвиток здорового Его як надзвичайно важливе завдання в роботі з дітьми. Функція Его полягає у забезпеченні рівноваги та зв’язку між внутрішніми потягами й зовнішнім світом. На думку Кальфф, Его стає сильнішим завдяки глибокому внутрішньому відчуттю єдності матері й дитини, яке від моменту народження поступово розвивається і досягає піку на другому та третьому році життя дитини.

До проблемних належать діти з перерваним або несталим зв’язком із матір’ю, що травмує внутрішнє відчуття цілісності й перешкоджає нормальному функціонуванню Его. Гра з піском надає дитині можливість позбутися психологічних травм шляхом екстеріоризації фантазій і формування відчуття зв’язку та контролю над власними спонуканнями. Встановлення зв’язку з несвідомими імпульсами, особливо з архетипом Самості, та їх вираження в символічній формі значною мірою полегшують здорове функціонування психіки.

Самість є центральним архетипом. «Самість» — це потяг або спонукання до усвідомлення та цілісності особистості. Самість — це тотальність свідомого й несвідомого, і водночас спрямовуючий центр цієї тотальності. Самість спонукає індивіда до повної реалізації та розвитку. Юнг називав Самість «Богом усередині нас». Зцілення через процес гри з піском є нічим іншим, як повторним відкриттям у собі Самості. Цей процес часто стимулює глибокий духовний досвід. Его перестає бути абсолютним центром особистості. Воно визнає, що перебуває всередині усвідомлюваного й неусвідомлюваного. Реалізація Самості є результатом процесу індивідуації.

Самість несе в собі цілющу тенденцію, яка проявляється і фіксується під час гри з піском, а також у стосунках із терапевтом.

У дослідженні Р. Амманн зазначається, що зцілення є трансформаційним процесом. Вона поміщає уяву в ту сферу, яка опосередковує взаємодію психіки й матеріалу, розуму й матерії. Пісочна терапія дозволяє ще неоформленим образам внутрішнього уявного світу набути конкретного, видимого вираження.

Пісочна терапія відкриває клієнту як шлях доступу до неусвідомлюваного, так і спосіб вираження його внутрішнього стану через процеси символізації з використанням піску та води. При цьому психіка активізується за допомогою символів і створення архетипових образів, що торкаються змісту неусвідомлюваного.

У пісочній психотерапії зцілення досягається шляхом побудови стосунків із психотерапевтом і з самою психотерапевтичною технікою. Ящик із піском стає «вільним і захищеним простором», у якому можуть відбуватися зцілення та психологічний розвиток. Цей простір є вільним у тому сенсі, що пацієнти можуть обирати все, що забажають для гри в пісочному ящику. Простір захищений межами ящика та стосунками з психотерапевтом, який є розуміючим, приймаючим і щиро турботливим щодо клієнта фахівцем.

 

Тепер більш конкретно про те, як це відбувається

Для ігор із піском використовуються два водонепроникні лотки розміром 50×70×10 см з натурального дерева. Один лоток наполовину заповнюється сухим піском, інший — вологим. Внутрішня поверхня лотка пофарбована в блакитний колір для імітації води або неба.

Розміри лотка мають важливе значення, оскільки дозволяють охопити пісочний світ одним поглядом без зайвих рухів головою. Д. Кальфф вважала, що ящик «обмежує уяву того, хто грає, і таким чином діє як регулюючий і захисний чинник», не дозволяючи потоку уяви стати неконтрольованим. Ящик «утримує» як творця, так і його творіння. Можна сказати, що фантазія стає продуктивною лише там, де вона змушена обмежувати себе в межах певних форм. Результатом є полярність: свобода — обмеження.

Пісочниця має прямокутну форму. На думку Дори Кальфф:
«Через різні розміри граней прямокутний простір сам по собі викликає напруження, неспокій і бажання руху. Ізометричні простори, навпаки, створюють відчуття рівноваги, спокою, центрованості. У нецентрованому просторі можна порівняти аналітичний процес із пошуками центру».

Пісок і вода самі по собі є сильними символами та пов’язують людину з її життєвим простором. Вода тече, очищує, розчиняє й оновлює, і часто символізує несвідоме та емоційне життя. Вона може бути метафорою принципу жіночності, родючості, джерела життя. Вода є джерелом життя й середовищем існування. Пісок часто символізує землю, щось конкретне, фізичне.

Землю можна розглядати як родюче жіноче начало, яке забезпечує їжею, любов’ю. І пісок, і вода можуть переносити людину в ранні переживання дитинства. Ці елементи можуть пришвидшувати процес індивідуації через переживання народження та відродження Самості. Залежно від того, сухий чи вологий пісок, він або залишається стабільним, утримуючи форму предметів, або ж є безмежно текучим, мінливим — таким, як цього хоче клієнт.

Почуття, що виникають при контакті із сухим або мокрим піском, різні. Сухий пісок — ніжний, легкий, мінливий, сипкий, із чітко вираженою структурою, такий, що нагадує про вічність, безкінечність буття.

 

Коли до піску додають воду, він стає вологим і спонукає до творення. Земля поєднується з живою водою, яка символізує творчі сили несвідомого.

Підбір фігурок

Важливе значення має добір фігурок. Колекція має бути різноманітною і надавати фантазії можливість виразитися необхідним чином. Фігурки можуть бути різних розмірів — від великих до зовсім маленьких, із середнім розміром 10–12 см, з різних матеріалів — натуральних і штучних, яскравих або однотонних, різної якості.

Їх умовно можна поділити на такі категорії:

• ЛЮДИ: різного віку, професій, з різними емоціями; молодята, сім’я, діти, немовлята, військові, король, королева, принцеса і принц, блазень, герої казок і фільмів, міфологічні персонажі, у тому числі неприємні, лячні та злі сили;
• БУДІВЛІ: будинки, школи, церкви, замки;
• ТВАРИНИ: домашні, дикі, доісторичні, морські, птахи, мешканці водного світу, вигадані, казкові, герої мультфільмів;
• МАШИНИ: наземні, водні, космічні, бойові;
• РОСЛИННІСТЬ: дерева, кущі, рослини, овочеві культури;
• СПОРУДИ: мости, огорожі, ворота, портали, загони для худоби;
• ПРИРОДНІ ПРЕДМЕТИ: мушлі, корчі, каміння, кістки, яйця;
• ПРИРОДНІ МАТЕРІАЛИ РІЗНИХ КАТЕГОРІЙ: пір’я, мушлі, горіхи, гілочки, коріння, скам’янілості тощо;
• ФІГУРКИ, ЩО СИМВОЛІЗУЮТЬ СМЕРТЬ: черепи, скелети, чорти, мумії, зомбі, надгробні плити;
• РЕЛІГІЙНІ СИМВОЛИ: фігури, що зображують Ісуса Христа, Діву Марію, святих, архангелів, ангелів, священників, монахів, Шиву, Будду, а також релігійні предмети — Зірка Давида, африканська маска та інші атрибути різних релігій.

Також мають бути присутні магічні символи, джерела для загадування бажань, скриньки зі скарбами, коштовності, прикраси, гроші.

Іграшки можуть стояти на полицях по групах так, щоб їх було легко побачити. Іноді частина іграшок розміщується за категоріями у відкритих контейнерах або прозорих лотках.

---

Роль символу та роль терапевта

Кожен предмет, із властивою йому фізичною формою та значенням, стимулює роботу фантазії. Кальфф вважала, що «символи уособлюють внутрішні, заряджені енергією уявлення про вроджені можливості людини», прояв яких сприяє емоційному розвитку.

Консультант відіграє ключову роль у забезпеченні «безпечного й захищеного простору», у якому можуть реалізуватися цілющі можливості психіки та внутрішня драма. Пісочний лоток і терапевтичні стосунки створюють «безпечний і захищений простір».

З висловлювань Дори Кальфф:
«Зазвичай, коли дитина приходить, вона почувається незахищеною. Ми намагаємося дати дитині внутрішню захищеність. Вона зростає, коли дитина регулярно виражає себе в цьому вільному й захищеному просторі. Навіть за негативного впливу вдома і в школі вона продовжує відчувати себе захищеною».

Більшість практикуючих консультантів бачать особливу роль консультанта в безумовно позитивному ставленні та мінімальному використанні вербалізацій. Консультант не застосовує інтерпретацію, тому що психологічні проблеми розв’язуються й осмислюються на несвідомо-символічному рівні. Консультант присутній як спостерігач ігрового процесу, який дозволяє внутрішній проблемі набути видимих обрисів, забезпечуючи терапевтичну динаміку та психологічне зростання.

Деякі діти працюють зосереджено в тиші, а після завершення процесу розповідають про композицію, її складові або навіть складають історію. Інші активно коментують сам процес гри чи створення композиції, звертаючись до терапевта. Вони можуть залучати терапевта до гри, але, на відміну від інших терапевтичних підходів, не слід намагатися одразу пояснювати дитині те, що вона розуміє, дивлячись на пісочну картину.

Це не означає, що терапевт залишається дистанційованим чи нечуйним. Але акцент ставиться на слідуванні за дитиною, а не на нав’язуванні грі певної структури чи керуванні нею.

За згодою клієнта терапевт замальовує й фотографує створену картину, щоб згодом мати можливість аналізувати серію створених композицій.

Вербальний і невербальний компоненти гри з піском поєднуються в той момент, коли дитина розповідає про те, що відбулося в пісочниці.

Казка або інший опис своєї символічної роботи утворюють ще один міст між свідомістю й несвідомим дитини. А відчуття, що тебе уважно слухають, є початком довіри. Опис картини слугує структуруванню внутрішнього досвіду. Діти називають словами експресивні ознаки картини, вчаться ідентифікувати їх як свої почуття та позицію, що означає початок процесу самопізнання.

Слова, якими описується пісочна картина, оголюють внутрішні дилеми з такою ж легкістю, з якою створювалася сама картина. Терапевт записує все, що розповідає дитина. Потім цю розповідь можна прочитати дитині. Сам факт записування розповіді слугує меті контейнерування, а також є ще одним доказом для дитини, що її почули.

 

Дитина не руйнує створену нею картину — це потім, за її відсутності, робить терапевт. У дитини має залишитися внутрішній образ її творіння.

Про інтерпретацію та завершення процесу

Значення пісочних побудов зазвичай не інтерпретується під час терапевтичного процесу, оскільки це могло б підірвати вільне й спонтанне використання об’єктів і зірвати весь процес. Кальфф застерігала від застосування інтерпретацій. Суть терапії полягає в тому, що гру з піском не можна інтерпретувати. Консультант має виконувати роль уважного спостерігача.

Позиція консультанта — це «активна присутність», а не керівництво процесом. Процес гри й драматизації вивільняє заблоковану енергію та активізує можливості самозцілення, закладені, як вважав Юнг, у людській психіці. Вивільнення пригніченої енергії приводить до її трансформації, що дозволяє спрямувати цю трансформовану енергію на розвиток особистості й подальше навчання.

Інтерпретації можуть надаватися після завершення психотерапії дорослому клієнтові. Дитячі роботи не інтерпретуються разом із клієнтом. Фотографії збираються в альбом і можуть бути передані дитині (за її бажанням) після завершення занять.

Усі записи та фотографії аналізуються самим терапевтом, що забезпечує розуміння процесів, які відбуваються в душі дитини, і сприяє створенню довірливого контакту між клієнтом і терапевтом.

---

З доповіді Ахвердової Є.А. на конференції ПАДАП, Київ, 2010 р..

Група в Facebook - Клуб пісочних терапевтів